|
В ході минулої триденної зустрічі Рада з МСФЗ (IASB) і американська Рада із стандартів фінансової звітності (FASB) прийшли до згоди відносно визначення справедливої вартості як вихідної ціни (“exit price”).
Питання справедливої вартості взагалі є одним з найбільш проблемних в плані конвергенції US GAAP і міжнародних стандартів фінансової звітності, досягнення якої “намічене” на червень 2011 року. Саме її звинувачували в ускладненні наслідків фінансової кризи, а самих розробників стандартів наполегливо просили переглянути діючі правила, щоб дати компаніям більше свободи в оцінці деяких фінансових активів (наприклад, іпотечних зобов'язань), оцінка яких на ринках, що перебувають в кризі, стала скрутною.
Для оперативного вирішення виникаючих питань Ради вирішили зустрічатися кожного місяця (особисто або хоча б за допомогою відеоконференцій) для обговорення найбільш актуальних питань звітності – таких як визнання виручки, лізингові договори і консолідована звітність.
Отже, IASB і FASB вважають, що навіть коли ринки неактивні, організації повинні дивитися на спостережувані ціни угод – якщо лише не існує об'єктивних свідчень на користь того, що трансакція немає “orderly”, тобто проведеної відповідно до діючих правил. Якщо ж у компанії немає надійних свідчень на користь того, що трансакція дійсно проведена відповідно до правил, вона повинна здійснити подальший аналіз для визначення справедливої вартості.
Ради також дійшли до згоди щодо того, що сама ціна трансакції може і не бути насправді справедливою вартістю активу або зобов'язання на момент первинного визнання, якщо, скажімо, це угода між пов'язаними сторонами, або це примусова угода (коли продавець вимушений прийняти ціну), або ж одиниця виміру, що використовується в трансакції, відрізняється від одиниць виміру активу або зобов'язання за справедливою вартістю, або ж сам ринок, де проводиться угода, відрізняється від ринку, де організація в звичних умовах займалася б продажем активів або передачею зобов'язань.
Нарешті, IASB і FASB погодилися, що справедлива вартість за своєю природою заснована на ринку і відображає допущення, які роблять його учасники в процесі оцінювання активів і зобов'язань. Потрібно, зі свого боку, зробити допущення, що учасники ринку є раціональними агентами, що мають уявлення про об'єкти угоди і що володіють всією доступною інформацією (включаючи ту, що може бути отримана шляхом всебічного аналізу фінансового стану зв'язаних організацій – due diligence). Ціна угоди між зв'язаними сторонами може використовуватися як ввідні дані при визначенні справедливої вартості, якщо сама трансакція була здійснена на ринкових умовах.
Джерело: GAAP.RU
|
