|
Останнє спільне засідання IASB-FASB, крім скандалу, охарактеризувалося також цілком конкретними обговореннями «по суті» - про них забувати не варто. Оскільки про свідому затримку проекту зі знецінення фінансових активів уже було сказано чимало, сьогодні ми поговоримо про лізингової звітності.
Як виявилося, бухгалтерам доведеться непросте завдання з визначення того, що є «більш ніж незначним» («more than insignificant») споживанням орендованого активу лізингоодержувачем. Принаймні, цей термін сьогодні серйозно обговорюється IASB та FASB у рамках даного проекту. В деяких випадках лізингодавці і лізингоодержувачі можуть прийти до різних висновків щодо моделі, яку варто застосовувати щодо одного і того ж лізингового активу при відображенні його на балансі. До такого висновку прийшли і члени обох рад, перед якими сьогодні постає завдання розробити посібник, достатній для мінімізації всіх можливих різночитань, причому по можливості зробити це до кінця 4 кварталу цього року.
«Ми включимо у переглянуту проміжну версію стандарту цілий ряд моделей», - сказав член робочої групи FASB Каллен Уолш (Cullen Walsh). - «Після публікації проміжної версії ради продовжать здійснювати масштабні публічні обговорення, щоб переконатися, що всі їхні пропозиції чітко розуміють».
Насправді, не так давно ми вже писали про те, що облікових моделей американські та міжнародні розробники вирішили залишити в кількості двох замість первинних чотирьох. Обидва вони будуть ґрунтуватися на характеристиці об'єкта. Коли лізингоодержувач споживає «більш ніж незначну» («more than insignificant») частку активу, він має право визнати його у якості не фінансового активу за собівартістю мінус накопичена амортизація. Комбінація амортизаційних відрахувань і відсоткових виплат з орендного зобов'язання сумарно дасть загальні орендні витрати, які у міру закінчення терміну оренди будуть зменшуватися.
Однак якщо лізингоодержувач у нас платить тільки лише за використання активу і не споживає "більш ніж незначну» його частину, в цьому випадку визнання може здійснюватися лінійно, з лізинговими платежами, розподіленими рівномірно по усьому терміну оренди.
У той же час орендодавець веде облік лізингу як акту продажу частини орендованого активу, визнаючи одержувані і накопичені відсоткові виплати щодо ньому, коли лізингодавець споживає «більш ніж незначну» частину цього активу. Бо до тих пір, поки «більш ніж незначна» частина не спожита, орендодавець буде використовувати лінійний метод визначення орендних надходжень.
Таким чином, головне питання на сьогодні - що все це означає, і як визначити цю «більш ніж незначну» частку в орендованому майні. Члени FASB і IASB поділилися деякими практичними прикладами. Зокрема, обладнання і транспортні засоби звичайно дуже сильно амортизуються у ходу дії терміну оренди, тому «значне споживання» відбувається досить скоро. А от якщо брати нерухоме майно, то в цьому випадку активи зазвичай не амортизуються - а іноді, навпаки, навіть додають у вартості - принаймні, у ході дії договору оренди. В цьому випадку споживання активу слід вважати незначним.
Приклади, про які говорилося вище, наведені IASB та FASB, стосувалися трирічної оренди нерухомого майна та десятирічної оренди комерційного майна з терміном корисного використання в 40 років. В обох цих випадках споживання буде незначним. Тоді в яких випадках воно все-таки буде? Наприклад, десятирічна оренда цивільного літака авіакомпанією. Або трирічна оренда автомобіля з терміном корисного використання у 6 років. Або чотирирічна оренда вантажівки з очікуваним терміном у 10 років.
Все це добре, проте деякі випадки такі, що однозначно віднести їх до тієї чи іншої категорії неможливо, і доводиться застосовувати професійне судження. Наприклад, цю логіку буде непросто використовувати у випадку з п'ятирічною орендою транспортного засобу з терміном використання у 40 років, або тридцятирічною орендою комерційної власності (офісу) з максимальним терміном служби у 40 років. Тут уже важко сказати напевно, чи буде мати місце знос - «споживання».
Старший технічний керуючий IASB Патріна Б'юкенен (Patrina Buchanan) сказала, що тут доведеться брати до уваги більш широкий спектр обставин для визначення потрібної моделі визнання. Вона зауважила, що дуже малоймовірно, щоб обидві ради стали раптом визначати «незначність» за допомогою будь-яких контрольних чисел (зрозуміло, що в МСФЗ все вирішує судження - GAAP.RU), проте додаткове керівництво та ілюстративні приклади у повторній публікації проміжного стандарту дуже придалися б, і вони збираються все це включити.
Патріна Б'юкенен згодна з тим, що в окремих випадках і лізингодавець, і лізингоодержувач можуть приходити до різних висновків, аналізуючи один і той же випадок і керуючись одним і тим же стандартом, і може пройти досить багато часу, перш ніж вони зійдуться на чомусь одному. При цьому вона не вважає, що ця проблема стане критичною настільки, щоб сторонам не вдалося домовитися зовсім (вся справа в професійному судженні і часі - GAAP.RU), тому в якості коментарів їм хотілося б почути навіть не скарги на ці труднощі, щодо яких вони і так в курсі, а думки про практичну працездатність їх пропозицій з лізингової звітності. Що ж, побачимо в кінці року.
За матеріалами CGMA Magazine
|
