|
Німеччина повинна пожертвувати собою і зберегти «ідеальний Євросоюз», в якому всі країни рівні, а не вимагати створення на його місці Німецької імперії, вважає знаменитий мільярдер
На вирішення усіх проблем у Європи є всього три місяці, а майбутнє єврозони повністю залежить від Німеччини, впевнений мільярдер Джордж Сорос. В гіршому випадку слідом за майже неминучим розпадом єврозони піде розпад всього Європейського Союзу, будуть скасовані всі домовленості, включаючи Шенгенські. Світова економіка зруйнується. У кращому випадку на карті світу з'явиться нова Німецька імперія.
Відомий фінансист й інвестор Джордж Сорос на фестивалі економіки в Італії висловив своє бачення майбутнього єврозони і світової економіки. Промова опублікована на сайті мільярдера. «Фінмаркет» подає тези програмного виступу:
"Після кризи 2008 року економісти і суспільство в цілому визнали, що економічна теорія зазнала краху. Вона так і не змогла встановити єдині й універсальні закони, що керують реальністю - іншої ньютонівської фізики з економіки не вийшло.
Спростуванням теорій якраз і стала боргова криза в Європі. Економісти не врахували принципової відмінності між соціальними і фундаментальними науками:
- Економіка залежить не від фундаментальних законів, а від поведінки людей, які приймають самостійні рішення.
- Люди, приймаючи рішення, відштовхуються від свого часто спотвореного розуміння дійсності.
- Між реальністю і думками людей існує подвійна залежність: розуміння людей може сильно відрізнятися від реальності, але реальність змінюється в залежності від очікувань і думок людей.
Всі бульбашки утворюються за одним і тим же сценарієм
Європейський Союз - і є така бульбашка. Правда, булька не тільки і не стільки ринкова і економічна, а, швидше, політична. Бульбашка ЄС не лопнула вчасно, вона роздулася до межі і сформувалася. І тепер, якщо вона лусне, вона не тільки зруйнує єдину Європу, а й викличе крах всієї глобальної економіки.
1.Зародження бульбашки: очікування відірвалися від реальності
Після своєї появи ЄС був «фантастичним об'єктом» - дуже привабливим і абсолютно нереалістичним. Він став втіленням відкритого суспільства - союзу націй, які були об'єднані на принципах демократії, дотриманні прав людини і верховенства закону. В цих умовах жодна нація чи національність не опинялася в домінуючому положенні.
- Лідери ЄС розуміли, що досконалості досягти не можна, тому робили лише маленькі кроки, розраховуючи на цілком конкретний результат.
- Успіх цих кроків надихав самих політиків і спостерігачів - в результаті, це призвело до формування бульбашки, подібної ринковій.
- Двигуном цих змін була Німеччина, готова піти на значні жертви заради створення союзу. Проте коли дійшло до справи, з'ясувалося, що Німеччина готова надати Європі трохи менше, ніж збиралася, але і взяти від союзу трохи менше.
Бульбашка продовжила надуватися після укладення Маастрихтської угоди і введення євро. В цей час європейці допустили безліч помилок, які стали помітні тільки після того, як інвестори почали розчаровуватися в Європі:
- Сам Маастрихтський договір виявився помилкою: валютний союз був створений без політичного союзу.
- Країни віддали усі права на емісію євро Європейському ЦБ. Ні уряди, ні інвестори не зрозуміли, чим це загрожує.
- Регулятори дозволили банкам купувати безліч державних облігацій без резервування необхідного капіталу. ЄЦБ в якості застави брав облігації всіх країн єврозони на рівних умовах. Для комерційних банків було вигідніше купувати облігації слабких країн, щоб отримати кілька зайвих процентних пунктів прибутковості.
- Поки інші країни насолоджувалися бумом в будівництві та нерухомості, Німеччина проводила реформи і ставала все більш конкурентоспроможною.
2. Розчарування інвесторів і політичний глухий кут - бульбашка починає здуватися
Ці помилки привели до краху в 2008 році: урядам, щоб врятувати фінансову систему, довелося взяти на себе зобов'язання збанкрутілих банків. В результаті нещодавно багаті європейці опинилися в становищі країн третього світу - у них були величезні борги і валюта, яку вони не контролювали.
А добила бульбашку Ангела Меркель. На початку кризи-2008 німецький канцлер заявила, що кожна країна повинна рятувати свої фінансові інститути самостійно, спільних дій не буде. Ринкам знадобився рік, щоб зрозуміти суть цих заяв: державні облігації, які вони вважали абсолютно безпечними, можуть бути предметом для спекулятивних атак, а по них з часом може бути оголошений дефолт.
У результаті Європа опинилася в політичному глухому куті:
- Країни-кредитори всіляко намагаються уникнути відповідальності за чужі борги і переносять навантаження на країни-позичальники.
- Непомітно увійшли в обіг слова «центр» і «периферія» стосовно до країн ЄС. «Центр» якраз і відповідає за створення порочної системи і порочних домовленостей, він завжди робить занадто мало і занадто пізно.
- У 1980-х роках Латинська Америка пройшла через «втрачене десятиліття» після банківської та боргової кризи - тепер 20 років втратить і Європа. І відповідальність за це доведеться нести «центру», який цього досі не розуміє.
- Від боргової кризи насправді страждає лише Греція, решта Європи - жертва банківської кризи і зниження конкурентоспроможності. Єврочиновники не бачать природи проблеми, не кажучи вже про її вирішення. Тому вони намагаються «купити час», заливаючи ринки і банки свіжонадрукованими євро. Куплений час не принесе користі, він працює проти ЄС: фінансові проблеми вже запустили процес дезінтеграції Європи.
3. Дезінтеграція Європи - розворот тенденції
Ті ж механізми, які привели до створення і швидкого зростання Європейського союзу, тепер ведуть до його швидкого розпаду.
На початку кризи розпад єврозони здавався неможливим: активи і зобов'язання різних країн у європейській валюті так змішалися, що розпад привів би до неконтрольованої кризи. Але через страх урядів «заразитися» кризою від сусіда, фінансова система Європи стала розпадатися на шматки за національною ознакою. Ця тенденція стала особливо очевидна в останні місяці. Говорити про розпад єврозони стало не тільки можна, а й модно.
Роздача трильйона євро у вигляді дешевих трирічних кредитів Європейським ЦБ, привела до того, що банки стали купувати тільки боргові зобов'язання своїх власних країн. Інші інвестори в цей час позбувалися від іспанських й італійських облігацій.
- До кінця березня німецький центробанк виставив центробанкам країн периферії претензій на € 660 млрд. у рамках системи міжбанківських розрахунків Target2. Вони стануть збитками ЄЦБ в разі розпаду єврозони. В результаті єдиної фінансової системи, що зв'язувала ЄЦБ і центробанки країн єврозони, більше не існує.
- Банки вже почали страхувати себе від розпаду ЄС. Вони воліють вкладати кошти за кордоном валютного союзу або всередині своєї країни - але ні в якому разі не в інші країни єврозони. Це вже викликало проблеми з отриманням кредитів - особливо для малого та середнього бізнесу, які зазвичай якраз генерують зростання економіки і створюють робочі місця.
- Прірва між Німеччиною і рештою Європи зростає: німецька економіка продовжує рости, а загальноєвропейська - скорочується. Прибутковість за німецькими облігаціями падає, а за облігаціями периферії - зростає.
- Зростає соціальна напруга: у всіх країнах суспільство не згодне з програмами скорочення витрат, які нав'язують німці.
4. Бульбашка може і не луснути?
У Європи, на думку Сороса, залишилося всього три місяці на те, щоб виправити помилки. Через три місяці буде вже пізно, єврозона пройде відразу дві «точки неповернення»:
- У Греції на виборах в кінці червня, швидше за все, переможе коаліція, яка згодна на всі умови ЄС і МВФ заради отримання допомоги. Через три місяці стане остаточно ясно, що цей уряд не може дотриматися цих умов.
- Економіка Німеччини почне сповільнюватися. Ангелі Меркель все складніше буде переконати німецьких платників податків допомагати Європі.
Сорос пропонує екстрені заходи реанімації Європи:
1. Не потрібно намагатися будувати новий Євросоюз. Всі нові зобов'язання і рішення мають відповідати договорами про створення ЄС. Договори можуть бути переглянуті і в більш спокійних умовах. Всі нові заходи повинні бути спрямовані одночасно на рішення банківської та боргової кризи - одне без іншого не спрацює.
2. Повинна бути створена єдина система гарантій щодо депозитів - це дозволить запобігти відтоку коштів з банків. Банки необхідно фінансувати безпосередньо через європейські антикризові фонди.
3. Потрібно скоротити вартість рефінансування для проблемних країн - це можливо зробити різними способами. Але всі вони вимагатимуть підтримки від ЄЦБ. Але все йде до того, що на саміті в кінці червня європейські лідери спробують купити собі ще трохи часу, заспокоївши ринки напівзаходами. Але через три місяці інвестори знову почнуть вимагати більшу прибутковість з облігацій - і це вже буде кінець Європи.
5. Три варіанти для єврозони
Контрольований розпад. Через кілька років відбудеться повний, але контрольований і спланований заздалегідь розпад єврозони. У цьому випадку може зберегтися навіть спільний ринок, проте без спільної валюти. Якщо процес дезінтеграції фінансової системи ЄС продовжиться, від євро можна буде відмовитися без особливих втрат.
Збитки понесуть тільки центробанки країн «центру», які виставили претензії до країн периферії в рамках системи міжбанківських розрахунків Target2.
Колапс Європи.
Якщо розпад відбудеться раніше, то він буде неконтрольованим. В цьому випадку вірогідний розвал Шенгенських угод, руйнування єдиного ринку і розпад ЄС. Європа опиниться в гіршому становищі, ніж до створення Євросоюзу.
Німецька імперія.
Німеччина зробить все необхідне, щоб врятувати єдину валюту. Це неминуче призведе до перетворення Європи в нову імперію з єдиним центром прийняття рішень у Берліні. Це, звичайно, нескінченно далеко від ідеалу, який уявляли собі європейці, створюючи ЄС.
Але Сорос упевнений, що Німеччина може, якщо захоче, виступити в дусі німецького ідеалізму. Це, звичайно, вимагатиме від неї самопожертви і відмови від частини інтересів.
«Ми повинні зробити все, що можемо, щоб переконати Німеччину зберегти Європейський Союз як, фантастичний об'єкт. Від цього залежить майбутнє Європи », - сказав мільярдер.
Джерело: Фінмаркет
|
|
