|
У своїй статті Прем Сікка говорить не стільки про календарну весну, яка з сьогоднішнього дня вже в минулому (до речі, вітаємо всіх з початком літа!), скільки про «весну акціонерів», які стоять за різким стрибком кількості претензій до «жирних котів», які отримують колосальні бонуси за, взагалі-то, слабке управління. Однак дивно, що з тією ж ретельністю ніхто не веде цієї війни проти аудиторів та ділових консультантів, також значною мірою відповідальних за провали бізнесу. Вони продовжують отримувати гарну фінансову винагороду.
PricewaterhouseCoopers (PwC), Deloitte, KPMG і Ernst & Young, разом відомі як «Велика четвірка», проводять аудит близько 99% компаній FTSE 100. Ці четверо здійснювали перевірки всіх банків, згодом опинилися в проблемній ситуації. У розпал фінансової кризи вони видали ідеально чистий висновок по таким банкам як Northern Rock, Abbey National, Alliance and Leicester, Bradford & Bingley, HBOS, Lloyds TSB і Королівський банк Шотландії (RBS). Bear Stearns і Lehman Brothers збанкрутували незабаром після отримання ідеального висновку. Наступні розслідування комісії з економічних питань британської Палати Лордів показали, що аудитори винні в порушенні ділової етики, нехтуванні своїми обов'язками і суцільному поширенні формального відношення до аудиторської перевірки - насаджуванні культури «проставлення галочок». І ось що цікаво: не дивлячись на зневажливу критику, у багатьох з них як і раніше вистачає нахабства брати понад 700 фунтів за годину.
У 2011 році Barclays - банк, який змусив уряд ретроспективно впроваджувати закон проти використання ним схем ухилення від сплати податків - заплатив £ 54000000 PricewaterhouseCoopers, 15 мільйонів з яких пішли як раз на консультування з питань сплати податків. Той же PricewaterhouseCoopers проводив колись аудит у Northern Rock, а з банківської групи Lloyds Banking Group компанія зібрала £ 48000000 (з яких £ 10 мільйонів - за консалтингові послуги). HSBC заплатив колосальну суму в £ 56000000 (включаючи £ 8000000 за податковий консалтинг) аудиторам KPMG, які також інспектували HBOS і Bradford & Bingley. Від RBS аудиторська компанія Deloitte отримала £ 41000000 (£ 7.4 мільйона - за консалтинг). Вона ж перевіряла Abbey National, Alliance & Leicester і Bear Stearns. Нарешті, Ernst & Young - компанія, яка перевіряла Lehman Brothers, заробила £ 36000000 на BP і ще £ 28.5 мільйони - на Aviva.
Таким чином, якщо ми беремо найбільші аудиторські компанії, то всі аудиторські комісії в їхньому випадку перевищують зарплати виконавчих директорів, але чомусь цей факт рідко стає об'єктом уваги ЗМІ. Залежність аудитора від компаній (в плані величезних виплат, які вони отримують) нейтралізує будь імпульси представити незалежний аудиторський висновок із корпоративної звітності. І нікого в аудиторських фірмах навіть не підвищують за «свист» - інформування керівництва про виявлення ними сумнівних бухгалтерських практик.
У компанії AGMs аудитори найчастіше призначаються навіть без обговорень. Рішення про призначення зовнішніх аудиторів обходяться без такої необхідної інформації про склад аудиторської групи, часу аудиторів на роботі, інформації, отриманої від директорів, списку виявлених помилок і будь-яких інших фактів, які можуть пролити світло на якість аудиту або можливий конфлікт інтересів.
Звинувачення у нехтуванні обов'язками та ділової етики не привели до загальнонаціональної реформи аудиту у Великобританії, хоча при цьому настільки багато говорилося про те, що, мовляв, потрібно змусити аудиторів вести себе «скептично» і «підкрутити» аудиторські стандарти. При цьому практично нульовою увагою нагороджується базова аудиторська модель, яка вимагає від аудиторів «стежити» за дуже великими корпораціями. Успішність роботи оцінюється розміром прибутку, при цьому аудитори нічого не повинні ні державі, ні громадськості - а саме на її плечі в кінцевому підсумку лягають втрати у результаті розкрадань і витрати на порятунок організацій. Все та ж ситуація, що була багато років тому з Enron, WorldCom, Lehman Brothers і т.д.: «жирні коти» чешуть один одному спини і всим задоволені. Нічого не змінюється.
Європа сьогодні пропонує мінімалістські реформи, які забезпечать нормальні відносини між аудиторами і компаніями. Вони, зокрема, включають у себе заборону на надання прибуткових консалтингових послуг аудиторським клієнтам і вимогу про обов'язкову ротацію. Для порівняння, в даний час серед компаній FTSE 100 середній строк перебування одного аудитора складає 48 років! Так великі компанії і тут використовують усі свої фінансові засоби і політичний вплив, щоб протистояти цим - дуже скромним, за своєю суттю - реформам.
Великі аудиторські фірми вже звикли отримувати «мегаприбутки» за провалений аудит і слабкі результати. Акціонерам слід переключити всю свою увагу саме на них і вимагати компенсації за неякісну роботу. Законодавцям же потрібно ввести в дію закони, які вимагатимуть з аудиторських фірм компенсації за шкоду, завданих їхнім мовчанням.
Джерело: GAAP.RU
|
|
