|
Нарешті європейські лідери розкрили свої «надсекретні» плани з вирішення європейської кризи, і це - барабанний дріб - варіація Податку Тобіна, податку на фінансові транзакції, вперше запропонованого в 1972 році нобелівським лауреатом Джеймсом Тобіном!
Те, що пропонується через 40 років Європейською Комісією (і знаходить цілковиту підтримку у президента Франції Ніколя Саркозі і канцлера Німеччини Ангели Меркель), являє собою податок з обороту на всі фінансові транзакції, починаючи з 0.1% з акцій і закінчуючи, 0.01% з похідних фінансових інструментів , наприклад таких як ф'ючерси та кредитні дефолтні свопи. Якщо податок не запровадять глобально або, принаймні, на європейському рівні, тоді Франція і Німеччина зроблять це самі. Втім, з урахуванням явного ентузіазму Саркозі, ходять чутки про те, що Франція піде на це і поодинці, якщо буде потрібно.
Але подумаємо, як яким чином податок на фінансові транзакції взагалі може вилікувати європейську «хворобу»? Згідно з оцінками Єврокомісії, це дозволить збирати близько 50 мільярдів євро на рік, якщо податок буде введений по всьому Євросоюзу. Насправді, це ніщо у порівнянні із загальним рівнем дефіциту і боргу ЄС - не вистачить навіть для створення нової захисної структури в Європі, так званого Європейського механізму фінансової стабільності (European Stability Mechanism - ESM), фонду, який повинен капіталізуватися до € 500 000 000 000 .
Крім того, оцінки Єврокомісії в 50000000000 надто оптимістичні. Якщо вийде так, що Франція введе податок одна, тоді торгівля акціями та похідними фінансовими інструментами просто емігрує до німецького Франкфурта. Якщо законодавці обмежаться Єврозоною, тоді для транзакцій залишається Лондон. І навіть якщо Податок Тобіна візьмуть у всьому ЄС - малоймовірно, чесно кажучи, з огляду на те, як пручається Британія - навіть у цьому випадку є можливість перебратися до Нью-Йорку або Сінгапуру.
Європейські лідери стверджують, що здатні створити механізми аби примусити резидентів сплатити, незважаючи на те, де саме ведеться торгівля. Проте останнім часом все частіше з'являються повідомлення про банківські розробки, здатні допомогти їхнім клієнтам ухилятися від сплати податків. На кого ви в такому випадку готові поставити - на банківських інженерів, собаку з'їли на таких речах, або на законодавців? Ото ж бо й воно.
Якщо головною метою є просте збільшення надходжень до бюджету, то Податок Тобіна - дуже погана ідея, справді. Він створювався для зовсім іншої мети, а саме - для зниження зайвої волатильності на ринку. Так, знижуючи стимули для проведення валютних операцій, цей податок може зберегти стабільність національного обмінного курсу в ситуації, коли готується хвиля спекулятивних атак. Яка іронія: в країнах ЄС і валюти немає, яку хтось збирається атакувати! Будучи членами єдиного валютного союзу, вони рідко стають свідками нестабільності курсу євро. Швидше навпаки - він надто вже стабільний, тоді як в сьогоднішній ситуації, коли Європі не вистачає конкуренції, більш слабкий валютний курс тільки пішов би на користь.
Європейські лідери іноді екстраполюють загальну логіку Податку Тобіна з валютних ринків на фінансові ринки взагалі. Вони стверджують, що міжнаціональний податок знизить загальну фінансову нервозність. Дане ствердження страждає з позиції логіки. Ми знаємо, що податок приведе до зниження кількості транзакцій. Деякі інвестори взагалі підуть з ринку, тільки от які саме? Чи будуть це ті, що «пливуть за течією» спекулянти, які зливають те, що продають всі інші, або ж це будуть ті, хто вважає за краще грати проти ринку - і, отже, діяти на стабілізацію? Може бути, Податок Тобіна згодився б для того, щоб трохи стиснути роздутий фінансовий сектор Європи? Але і в цьому випадку принцип дії не той, адже сьогоднішня європейська проблема криється в банках, які «занадто великі, щоб впасти», але при цьому дуже великі і для того, щоб їх рятувати. Податок Тобіна не «стисне» їх ніяким чином. Скоріше вже навпаки - з більш низькими стимулами для торгівлі на фондовому ринку інвестори понесуть свої гроші на банківські депозити.
Жодним чином податок не зможе допомогти і проблемам недостатньої капіталізації європейських банків, або тому факту, що про-циклічне банківське кредитування «розкручує» бізнес-цикл (при цьому регулювання, як і раніше мало що робить для зниження цього ефекту). «Вибачте мені мою наївність» - пише автор статті, професор Баррі Айнгрін, - «але я починаю думати, що швидше вже політика, а не економіка пояснює весь ентузіазм європейських лідерів навколо Податку Тобіна». Саркозі заздалегідь зайняв стійку позицію напередодні президентських виборів цієї весни. Що до Меркель, то вона також отримує те, чого хоче - підтримку Франції жорсткішим фіскальним вимогам. При цьому європейські лідери зможуть посилатися на те, що вони просто змушують фінансовий сектор вносити свій вклад у фінансовий порятунок Європи.
Перефразовуючи слова відомого екс-сенатора Дена Куейла (Dan Quayle) на президентських дебатах 1988 року, «я знав Джеймса Тобіна, Джеймс Тобін був моїм другом, моїм учителем і - протягом короткого періоду - навіть моїм співавтором. Тобін не дуже б зрадів, якби дізнався, що його пропозиції сьогодні намагаються спрямувати на таке».
Звичайно, сьогодні вже ніхто не зможе сказати, що подумав би Тобін з приводу сьогоднішньої європейської боргової кризи, проте відомо точно, що він завжди прагнув до досягнення повної зайнятості населення. Хтось невідомий припустив, що Джеймс Тобін, швидше за все, закликав би європейських політиків відкинути свою дурну одержимість податком на фінансові транзакції і замість цього зайнятися капітальним ремонтом поламаної банківської системи. І використовувати всі монетарні і фіскальні засоби, які є в наявності для того, щоб дати стартового стусана економічному росту!
Джерело: GAAP.RU
|
|
